В обіймах осені з трояндами в руках,
Вона чекає потяг на пероні.
А доти зустрічі були лише у снах,
Тепер же гріє він її долоні.
В її очах безмежна пустота.
У вакуумі слів не чути.
Але якщо довіриться вона
Він зможе все перевернути.
Гарячий чай зігріє ненадовго.
Так швидко, коли поряд, час біжить.
Цілунок. Ніч. Троянди. Осінь.
Вже час прощатись. Залишилась мить.
***
© Copyright: Юлия Бондар, 2016
Свидетельство о публикации №116100810951
Свидетельство о публикации №116100810951
Рецензии