Чари осени
(Сонет)
Журавлі, немов людські літа
не весняно-юні, а останні.
А принишкла осінь золота
ніби шле листи також прощальні.
Срібне павутиння проліта
в бабиного літа осіянні.
Вод, уже холодних, чистота
плине вдаль в прозорому тумані.
Завмирання стишена пора
у на зиму зораному полі.
Подорослішала дітвора
теж уже за партами у школі.
Час цілком легальний для бобра
з виводком на темних вод роздоллі.
–––––
©Анатолій Загравенко.
Свидетельство о публикации №116100701150