Стоїть верба над водою,
Віти похилила.
Ніби молода дівчина,
Коси розпустила!
Як зійшла зоря ранкова,
Зіроньки прикрила.
То вербичка своє личко
В сльозах потопила!
"Чому ж така безталанна?
Отут серед ставу!
Усі мають свою пару,
Я одна не маю!
Хто не йде - усяк зачепить!
Віти поламає!
І ніхто на біль і сльози,
Мої не звертає!"
Сонечко як те почуло ,
Ясно засвітило!
І теплом свого серденька,
Вербочку зігріло!
А сльозинки як росинки
Від сонечка так, заграли!
Ніби барвами царівну,
В оксамит убрали!
" Бачиш ! - Їй сказало сонце,
Яка ти вродлива!
Обізвався Ясен поруч -
Красива! Красива!"
5.09.2016р.
Стоiть верба над водою
© Copyright: Перевесло, 2016
Свидетельство о публикации №116100508144
Свидетельство о публикации №116100508144
Рецензии