Осінь вже землю заслала
подихом вітру й дощів,
серце печаль обійняла
жовтим відтінком душі.
Жовтий то ніби розлука,
та різновид кольорів
барвами радість постука
і вже не печалюсь ні чим.
Відтінками сум опадає
наче листям сухим,
смуток кудись відлітає
за горизонти грози.
Теплом огортає все тіло,
та щастя дзюрчить через край,
я хочу тобі відповісти...
Та серце каже чекай.
Кохати так хочеться палко,
й коханою бути Тобі
В пам'яті посмішка щира
І очі твої голубі
Барви серденько зігріли
Щирість сердець і душа
Тривожиш обіймами тіло
І вже зігріваюся я
P.S. картинка з інтернету
Тепло осенi
© Copyright: Катя Кисляк, 2016
Свидетельство о публикации №116100507971
Свидетельство о публикации №116100507971
Рецензии
