Я почав писати вірші,
Виславляя твою вроду,
Може краще пишуть інші,
Та кохають принародно.
Я ж у серце, як в крамницю,
Щоб ніхто не бачив зовні,
Заховаю таємницю —
Свій кохання скарб коштовний.
Бо кохання наче свято.
Тихе свято. Свято серця.
Вірне, мовчазне, завзяте
І прозоре, як джерельце.
Джерело води живої,
Щастя райського бажання...
Та залишиться зі мною
Скарб безглуздого кохання.
1989
Я почав писати вiршi...
© Copyright: Владислав Русанов, 2016
Свидетельство о публикации №116100408081
Свидетельство о публикации №116100408081
Рецензии
