Усе мине...і шурхіт листопаду,
І дощ осінній...й тепла літня злива...
Тебе благаю: ти скажи лиш правду,
Що ми з тобою доторкнулись дива...
Що я не сплю...що це златава осінь
Багряне листя розсипає трімко,
Що диво це даровано нам просто -
Без викупу, без права на помилку...
І хай усе колись у вічність кане,
Печалі й радощі...сумління і тривоги...
Я хочу знати: що ж, бо, буде з нами?
Куди ведуть осіннії дороги?
Та...в цю коротку мить скупу на сонце,
Повірю, що розлук не буде зовсім...
Прокинусь вранці, вигляну в віконце...
- Що там, кохана?
-Любий, просто - осінь...
***
© Copyright: Наталья Кислощук, 2016
Свидетельство о публикации №116100305076
Свидетельство о публикации №116100305076
Рецензии
