Відпусти мене до неї... Ви із нею так подібні.
І у тебе очі – сині. І у неї – сині очі.
Я не можу пояснити, як вона мені потрібна.
Видно, справа не в кольорах, – я із нею бути хочу.
Відпусти мене до неї, попри наші дні минулі
І минулі наші ночі. Відпусти – ти маєш владу.
Так, ні ти, ні я минуле наше щастя не забули.
Але щастя вже минуло: наше щастя – вже позаду.
Відпусти мене – ти можеш, можеш все – ти маєш сили.
Все так само, як з тобою, – ми із нею любим тишу.
Очі сині – сині очі... Білі руки – руки білі...
Сині очі – очі сині... Та любов вже зовсім інша...
Вiдпусти - ви так подiбнi...
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116100208558
Свидетельство о публикации №116100208558
Рецензии