Lord Tennyson Alfred - Tears, idle tears

Автор: LORD TENNYSON ALFRED "Tears, idle tears"
Переклад: Аліна Голінко

Непрохані сльози

Просто сльози. Звичайні сльози.
Та не знаю, як їх тлумачить.
Йдуть з глибин душевного болю,
Йдуть від серця, а очі вже плачуть –
Намилуються осінню вволю,
Дні минулі згадавши неначе.
Освіжаючі, як перший промінь,
що судно освітив на світанні,
Що зі смерті визволив друзів.
І печальні, як промінь останній,
Що засвідчив загибель ілюзій –
Дні минулі сумні й життєдайні.
І журливі, і дивовижні –
ніби влітку, коли ще світає,
Коли сонних птахів переспіви
Чути добре, та слух вже згасає.
У вікні десь вогні зажевріли… –
Днів минулих таких вже немає.
Такі жадані, мов поцілунки,
які вже не забудеш до смерті,
Мов приторні, хоробрі бажання
На чужих нам вустах розпростерті.
І глибокі, як жаль і кохання –
Дні минулі навіки безсмертні.

Оригінал:

Tears, idle tears, I know not what they mean,
Tears from the depth of some divine despair
Rise in the heart, and gather to the eyes,
In looking on the happy Autumn-fields,
And thinking of the days that are no more.

         Fresh as the first beam glittering on a sail,
That brings our friends up from the underworld,
Sad as the last which reddens over one
That sinks with all we love below the verge;
So sad, so fresh, the days that are no more.

         Ah, sad and strange as in dark summer dawns
The earliest pipe of half-awaken'd birds
To dying ears, when unto dying eyes
The casement slowly grows a glimmering square;
So sad, so strange, the days that are no more.

         Dear as remember'd kisses after death,
And sweet as those by hopeless fancy feign'd
On lips that are for others; deep as love,
Deep as first love, and wild with all regret;
O Death in Life, the days that are no more!