Проклятуща. Буть чужою.
І лихом гнана,навпіл бід.
Розхрестана. Блаженний рід...
У нас з тобою. Так з тобою.
Душа зболіла. На куски...
Неначе птаха душить вволю.
Кричить... прощай! Іду до болю,
Запутана в чорні хустки.
Обмотана вся в плащаницю.
Думки у горі також ниці.
Низькі. Аж моторошно,втім...
А їй майбуть перед усім.
Зневага,втрати,-клопіт значить.
Та чи її біль,хто побачить?
Що вона в втраті понесе.
Вона ж бо вирішила все.
ЩО БАГАТЬОМ УСЕ ПРОБАЧИТЬ.
Про те не варто знов картати...
Душу засмучену свою.
Щоб біль пізнати,-пізнавати.
На краю долі. На краю.
(Понкратова.О.В.)
Проклятуща
© Copyright: Лена Грама, 2016
Свидетельство о публикации №116092909656
Свидетельство о публикации №116092909656
Рецензии