Алексей Максимович Парщиков - Лиман - рус-болг-укр

«ЛИМАН»
Алексей Максимович Рейдерман/ Парщиков (1954-2009 г., фото) http://www.stihi.ru/2016/09/28/21


      Перевод с русского на украинский язык: Николай Сысойлов
      Перевод с русского языка на болгарский язык: Красимир Георгиев


====================   Алексей Парщиков
====================   ЛИМАН

====================   По колено в грязи мы веками бредем без оглядки,
====================   и сосет эта хлябь, и живут ее мертвые хватки.

====================   Здесь черты не провесть, и потешны мешочные гонки,
====================   словно трубы Господни, размножены жижей воронки.

====================   Как и прежде, мой ангел, интимен твой сумрачный шелест,
====================   как и прежде я буду носить тебе шкуры и вереск,

====================   только все это – блажь, и накручено долгим лиманом,
====================   по утрам – золотым, по ночам – как свирель, деревянным.

====================   Пышут бархатным током стрекозы и хрупкие прутья,
====================   на земле и на небе не путь, а одно перепутье,

====================   в этой дохлой воде, что колышется, словно носилки,
====================   не найти ни креста, ни моста, ни звезды, ни развилки.

====================   Только камень, похожий на тучку, и оба похожи
====================   на любую из точек вселенной, известной до дрожи,

====================   только вывих тяжелый, как спущенный мяч, панорамы,
====================   только яма в земле или просто – отсутствие ямы.

====================   http://www.stihi.ru/2016/09/28/21


-------------------------
ЛИМАН
----------------------------------
(перевод с русского на украинский: Николай Сысойлов)

***

По коліно в багнюці віками йдемо без оглядки,
смокче душу сльота', і живуть її мертвенні хватки.

Тут межі' не звести, і потішні стриножені гонки,
ніби труби Господні, розмножені гряззю воронки.

Як раніше, мій янголе, чую інтимний твій шелест,
як раніше, тобі принесу я і шкури, і вереск,

тільки – примха це все, і накручено довгим лиманом,
вранці – вщент золотим, а вночі – як свиріль, дерев’яним.

Оксамитовим струмом паша'ть і комахи, і пруття,
на землі і на небі не шлях, а одне перепуття,

в цій смердючій воді, що колишеться ніби носилки,
не знайти ні хреста, ні моста, ні зорі, ні розвилки.

Тільки камінь, що схожий на хмарку, й обидва так схожі
на аби'яку всесвіту плямку, відому до дрожі,

тільки вивих найважчий, як спущений м’яч, панорами,
тільки яма в землі – чи відсутність смердючої ями.

***
Николай Сысойлов,
29.09.16

Коллаж мой – на основе фото из интернета

==============

С ударениями
-------------------------
ЛИМА'Н
----------------------------------
(перевод с русского на украинский: Николай Сысойлов)

***

По колі'но в багню'ці віка'ми йдемо' без огля'дки,
смо'кче ду'шу сльота', і живу'ть її' ме'ртвенні хва'тки.

Тут межі' не звести', і поті'шні стрино'жені го'нки,
ні'би тру'би Госпо'дні, розмно'жені гря'ззю воро'нки.

Як рані'ше, мій я'нголе, чу'ю інти'мний твій ше'лест,
як рані'ше, тобі' принесу' я і шку'ри, і вере'ск,

ті'льки – при'мха це все, і накруче'но до'вгим лима'ном,
вра'нці – вщент золоти'м, а вночі' – як свирі'ль, дерев’я'ним.

Оксами'товим стру'мом паша'ть і кома'хи, і пру'ття,
на землі' і на не'бі не шлях, а одне' перепу'ття,

в цій смердю'чій воді', що коли'шеться ні'би носи'лки,
не знайти' ні хреста', ні моста', ні зорі', ні розви'лки.

Ті'льки ка'мінь, що схо'жий на хма'рку, й оби'два так схо'жі
на аби'яку все'світу пля'мку, відо'му до дро'жі,

ті'льки ви'вих найва'жчий, як спу'щений м’яч, панора'ми,
ті'льки я'ма в землі' – чи відсу'тність смердю'чої я'ми.

***
Николай Сысойлов,
29.09.16

Коллаж мой – на основе фото из интернета


==============


ЛИМАН
(перевод с русского на болгарский: Красимир Георгиев)

До коляно в калта векове безогледно се влачим,
с мъртви хватки ни смуче житейската бездна към здрача.

Няма ясни пространства и смешните гонки с чували,
сякаш Божи тръби, към фунията течност са сбрали.

И отново, мой ангеле, с шепот интимен закриляш,
както винаги пак ще ти нося аз кожи и биле,

ала всичко това е каприз и лиман намотан е,
сутрин – златен, а нощем е дървена свирка, измамен.

Водни кончета, клонки чупливи разгарят потока,
на земята, в небето – без път, кръстопът без посока,

в тази мъртва вода, на носилка която люлее,
няма кръст, няма мост, ни звезди, ни възможности в нея.

Само камък, приличащ на облаче, заедно в стъпка
сред безбройните точки вселенски, познати до тръпка,

само тежко изкълчване, топка без цел, панорама,
само яма в земята или просто липса на яма.

Красимир Георгиев http://www.stihi.ru/2016/09/28/21

===========

Коллаж мой – на основе фото из интернета


Рецензии