Копилка

Бывает песня или фраза
В мозгах навязчиво звучит...
Пристанет цепко, как зараза,
И сердце тягостно стучит.

Копилка памяти  -  загадка,
Судьбы космический проект,
В котором ясно, чётко, кратко
Написан прошлого конспект.

В копилке памяти не тесно,
Чего в копилке только нет!?...
С живым компьютером чудесным
Сравним, пожалуй, интернет.

Копилка памяти богата,
Но тайна прячется на дне...
Случайно вспомнится когда-то...
Возможно явится во сне.

14.01.2016 г.


Рецензии
Шановний друже-поете! Дещо здивований, що ти майже 30 років не писав поезію. Але твій випадок - це дарунок долі. Справді, сильне потрясіння неодмінно має позначитись на зміні таланту, світогляду, напрямку творчості. Я радий, що ти відновий поетичний талант. Заздрю по-білому, що в тебе чудова пам'ять, якої мені на деталі, в тому числі на запам'ятовування поетичних творів, не вистачає. Я дедукціоніст, всі мої праці - це дедукція з поняття, яке Гегель називав "душею методу". Тому я багато не читаю, наслідуючи ще Сенеку. Той стверджував, що читати не варто всіх, але Платона, Аристотеля й Епікура - обов'язково. Така ж думка була у Томаса Гоббса, потім Огюста Конта. Це також талант, тому мені не складно, так би мовити, створити "з мухи слона". Я, підвищуючи матеріальний стан родини, написав 11 кандидатських дисертацій, в тому числі одну з політології. Термін - не більше трьох місяців, а то й швидше. Дві написав за три тижні (обсяг - 150 стор.). Все завдяки дедукції з визначення понять. Свою докторську написав десь за три місяці. Звичайно, що я хочу видати твої поезії без того, щоб ти щось платив. Це було б нечесно - нав'язати тобі і вимагати якоїсь плати. Тираж буде залежати від наявних у мене коштів, які можуть появитись. Невеликі, але достатні для видання. Ясна річ, що у передмові я не буду тебе критикувати, а тільки славити талант. Звичайно, що заслужений талант. Поки що не знаю, як це буде виглядати, адже також писатиму під впливом натхнення, хоча й прозаїчного.
Нехай щастить! Віталій.

Виталий Жадько   04.10.2016 17:17     Заявить о нарушении
Приветствую, Виталий. Скоро придётся издавать, наверное, отдельной брошюрой нашу переписку. Шучу, конечно, хотя кто его знает... Не зря кто-то, не помню кто, вымолвил, что самым умным на нашем курсе был Виталик Жадько. Действительно, по сути, серьёзных вопросов нашим преподавателям в то время никто, кроме тебя и Олега, не задавал, да и не мог задать. Шаповалов, бывало, пыжился, но и пукнуть не мог. А мы все статистами были, рты только раскрывали и глазами хлопали. Жизнь подтвердила, ты и Олег больше всех продвинулись по научной лестнице. Я у Книжника спрашивал, зачем ты поступал на философский. Да, думал, отвечал он, что первым секретарём буду. И так почти все, ради рутинной карьеры. Я был счастлив, и в то время, да и сейчас (спасибо Книжнику, нашёл мне жильё, я ведь год, почти маялся ), что судьба наградила меня жить в нашей незаурядной компании.
Ты меня, безусловно, шокируешь немного, но вЫдели мне хоть два десятка экземпляров. Я подарю часть самым близким и дорогим для меня людям Их немного, друзей нет, особенно после известных событий 2014 года. Твоё предисловие все прочтут, так что старайся. Хвалить сильно не стОит, ругать тоже, хоть ты делаешь, как правило, глубокий анализ. Олегу хотелось бы подарить, Книжнику - тоже, ему стихи мои нравятся, и он всё время меня донимал, чтобы я что-то напечатал. И, может быть, лишь одному однокласснику, который оказался моим единомышленником. А решился я писать в конце жизненного пути не потому что ударился головой, а потому, что хотел высказаться, сказать свою точку зрения, а форму выбрал стихотворную, в молодости ведь кое-что получалось. Пиши, всего доброго, ВИМ.

Маценко Виталий   04.10.2016 19:03   Заявить о нарушении