Розкидані дні
Між осіннім листям.
Потяг шумить в передмісті
І тихо плаче холодним вітром
Моє затуманене місто.
Ніч поїдає світло,
Хмарами зтягує небо
І, наче навмисно,
Ховає від тебе
Намисто
З планет і зірок.
І не треба
Слів і казок,
Не треба.
Просто мовчи
І дивись у простір,
В тишу.
Я в ньому залишу
Свої таємниці,
Обличчя і числа
І все, що не сказано,
Все, що вписала в скрижалі часу
Без фарб і окрасу,
Нотами й гамами:
Музика вічна, і шрамами
Вона відбивається впевнено
В нас, нашім серці і розумі.
Музика - наші роздуми:
Потяг її вистукує
Десь в передмісті,
А я все до купи складаю дні,
Мов самотній двірник- осіннє листя.
Мiж осiннiм листям
© Copyright: Юля Осипенко, 2016
Свидетельство о публикации №116092902317
Свидетельство о публикации №116092902317
Рецензии