Гордiсть Украiни

Тече Дніпро руслом петляє,
По Україні вже віки.
Людей і землю надихає,
Його підживлюють річки.

Малі й великі наповняють,
Дніпро водою день і ніч,
Потік його не припиняють,
Гордилась ним козача  Січ.

Він свідком був подій великих,
З часів минулих пам’ятає все.
Про козаків - героїв запорізьких,
Всю правду й кривду він несе.

Любив Тарас Дніпро до смерті,
Йому присвячував слова.
Про події славні, незабутні,
Нажаль бувала і хула.

Тече Дніпро між берегами,
Шумить в негоду наче звір,
А коли тихо, він роками,
Біди нікому не робив.

Спостерігав Тарас із кручі,
В негоду, як шумить Дніпро,
Здіймає хвилі він могучі,
І верби коливає  заодно.

Тарас звертався до нащадків:
«Любіть Україну, Дніпро,
Шануйте славу своїх предків,
А на землі творіть добро».

А Дніпро руслом петляє,
Грізний і могучий.
У могили завмирає,
Де Тарас на кручі.

Живіть у злагоді і мирі,
Дніпро, країну бережіть,
Шануйте матір і калину,
Благаю, більше не грішіть!