«ВДАЛЬ ИДУТ ДЕРЖАВНЫМ ШАГОМ»
Александр Александрович Блок (1880-1921 г.)
Стих 12 из цикла 1-12 поэмы «Двенадцать» http://www.stihi-rus.ru/1/Blok/34.htm
Перевод на украинский язык: Николай Сысойлов
================================= Александр Блок
================================= ВДАЛЬ ИДУТ ДЕРЖАВНЫМ ШАГОМ
================================= Стих 12 из цикла 1-12 поэмы «Двенадцать»
================================= ...Вдаль идут державным шагом...
================================= — Кто ещё там? Выходи!
================================= Это — ветер с красным флагом
================================= Разыгрался впереди...
================================= Впереди — сугроб холодный.
================================= — Кто в сугробе — выходи!
================================= Только нищий пёс голодный
================================= Ковыляет позади...
================================= — Отвяжись ты, шелудивый,
================================= Я штыком пощекочу!
================================= Старый мир, как пёс паршивый,
================================= Провались — поколочу!
================================= ...Скалит зубы — волк голодный —
================================= Хвост поджал — не отстаёт —
================================= Пёс холодный — пёс безродный...
================================= — Эй, откликнись, кто идет?
================================= — Кто там машет красным флагом?
================================= — Приглядись-ка, эка тьма!
================================= — Кто там ходит беглым шагом,
================================= Хоронясь за все дома?
================================= — Всё равно, тебя добуду,
================================= Лучше сдайся мне живьем!
================================= — Эй, товарищ, будет худо,
================================= Выходи, стрелять начнем!
================================= Трах-тах-тах!— И только эхо
================================= Откликается в домах...
================================= Только вьюга долгим смехом
================================= Заливается в снегах...
================================= Трах-тах-тах!
================================= Трах-тах-тах!
================================= ...Так идут державным шагом —
================================= Позади — голодный пёс.
================================= Впереди — с кровавым флагом,
================================= И за вьюгой неведим,
================================= И от пули невредим,
================================= Нежной поступью надвьюжной,
================================= Снежной россыпью жемчужной,
================================= В белом венчике из роз —
================================= Впереди — Исус Христос.
================================= http://www.stihi-rus.ru/1/Blok/34.htm
ВДАЛЕЧ ЙДУТЬ ДЕРЖАВНИМ МАХОМ
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
***
Вірш 12 із циклу 1-12 поеми «Дванадцять»
***
Вдалеч йдуть державним махом…
— Хто там стогне? Хто реве?
Вітер це – з червоним стягом
Розігравсь, тканину рве.
Вдалині – замет холодний.
— Хто в заметі – не мовчіть!
Тільки ззаду пес голодний
Шкандиляє і скавчить…
— Відчепись ти, шолудивий,
Я штиком полоскочу!
Світ стари'й – як пес паршивий;
Згинь, плішивий, – розтопчу!
.. Скалить зуби – вовк огидний –
Хвіст піджав – не відстає –
Пес безрідний – жалюгідний…
— Гей, відкли'кнись, хто там йде?
— Хто біжить з червоним стягом?
— Придивися до пітьми!
— Хто ховається зі страхом
За паркани і доми'?
— Все одно, тебе добуду,
Краще здайся! що мовчиш?
— Гей, ти хто? виходь, паскудо,
Руки вгору і хутчіш!
Трах-тах-тах! – відлуння вихор
Відкликається в домах..
Тільки хуга довгим сміхом
Заливається в снігах…
Трах-тах-тах! Трах-тах-тах!
Мат і мати на вустах.
…Йде загін державним шляхом –
Крізь завію і мороз.
А над ним – кривавим стягом,
Крізь збентеженість віків,
Крізь розгубленість страхі'в,
Ніжним кличем хуртовинним,
Сніжним розсипом перлинним,
Білим німбом з білих роз –
Зве вперед – Ісус Христос.
***
Николай Сысойлов,
24.09.16
Коллаж мой – на основе фото из интернета
============
С ударениями
ВДА'ЛЕЧ ЙДУТЬ ДЕРЖА'ВНИМ МА'ХОМ
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
***
Вірш 12 із циклу 1-12 поеми «Дванадцять»
***
Вда'леч йду'ть держа'вним ма'хом…
— Хто там сто'гне? Хто реве'?
Ві'тер це – з черво'ним стя'гом
Розігра'всь, ткани'ну рве.
Вдалині' – заме'т холо'дний.
— Хто в заме'ті – не мовчі'ть!
Ті'льки зза'ду пес голо'дний
Шкандиля'є і скавчи'ть…
— Відчепи'сь ти, шолуди'вий,
Я штико'м полоскочу'!
Світ стари'й – як пес парши'вий;
Згинь, пліши'вий, – розтопчу'!
.. Ска'лить зу'би – вовк оги'дний –
Хвіст піджа'в – не відстає' –
Пес безрі'дний – жалюгі'дний…
— Гей, відкли'кнись, хто там йде?
— Хто біжи'ть з черво'ним стя'гом?
— Придиви'ся до пітьми'!
— Хто хова'ється зі стра'хом
За парка'ни і доми'?
— Все одно', тебе' добу'ду,
Кра'ще зда'йся! що мовчи'ш?
— Гей, ти хто? вихо'дь, паску'до,
Ру'ки вго'ру і хутчі'ш!
Трах-тах-тах! – відлу'ння ви'хор
Відклика'ється в дома'х..
Ті'льки ху'га до'вгим смі'хом
Залива'ється в сніга'х…
Трах-тах-тах! Трах-тах-тах!
Мат і ма'ти на вуста'х.
…Йде загі'н держа'вним шля'хом –
Крізь заві'ю і моро'з.
А над ним – крива'вим стя'гом,
Крізь збенте'женість вікі'в,
Крізь розгу'бленість страхі'в,
Ні'жним кли'чем хуртови'нним,
Сні'жним ро'зсипом перли'нним,
Бі'лим ні'мбом з бі'лих роз –
Зве впере'д – Ісу'с Христо'с.
***
Николай Сысойлов,
24.09.16
Коллаж мой – на основе фото из интернета
============
12-12-Александр Блок - Вдаль идут - на рус-укр
© Copyright: Николай Сысойлов, 2016
Свидетельство о публикации №116092807887
Свидетельство о публикации №116092807887
Рецензии
Я Ваш перевод конкретно подправил, сам пишу стихи.
***
Чорний вечір.
Білий сніг.
Вітер, вітер!
Людина валиться з ніг.
Вітер, вітер –
На всім божім світі!
Завиває вітер
Білий сніжок.
Під сніжком – льодок.
Слизько, важко,
Ледве ступиш крок -
Впадеш, бідолашко!
Між будинками, знадвору,
Почепили канат.
На канаті плакат:
«Вся влада Установчим Зборам!»
Бабуся убивається – плаче,
Не зрозуміє, що значить,
Чому на такий плакат
Скільки краму вжито?
Стільки б для голих і босих хлоп'ят
Можна б онуч наробити!
Бабуся, мов курка, щулиться,
Ледь кучугуру змогла перемахнуть.
— Ох, Матінко-Заступнице!
— Ох, більшовики у могилу зведуть!
Вітер шмагає!
І мороз проймає до сліз!
І буржуй собі ховає
На перехресті в комір ніс.
А це ще хто? – патлате, враже,
Та упівголоса каже:
— Зрадники!
Гине Росія!
Можливо письменник –
Витія…
А ондечки - у рясі,
Ховає в торбі хліб…
Чого розсумувався,
Товаришу піп?…
А колись, бувало,
Пузом пер, гей-гей!
І хрестом сіяло
Пузо на людей.
Он пані у каракулі
До іншої звернулась:
— Ох, ми плакали, плакали...
Посковзнулась
І – лясь – простягнулась!
Ай, ай!
Тягни, піднімай!
Вітер бідовий,
І злий як кат.
Крутить подоли,
Перехожих косить.
Рве, мне і носить
Великий плакат:
«Вся влада Установчим Зборам!»
І слова доносить:
…І у нас були збори...
…Отут, поруч, надворі…
…Обговорили –
І ухвалили:
Десятка – на час. За ніч – четвертак …
Отак...
…І менше ні з кого не брати…
…Гайда спати...
Пізній вечір.
Порожня вулиця.
Один бурлака
Сутулиться,
Здригаються плечі…
Агов, сердешний!
Підходь –
Поцілуєшся?
- Хліба!
Поїсти треба!
- Проходь!
Чорне-чорнісіньке небо...
Змерзла і змучена плоть..
- Хліба!
На Бога, хліба!
- Тікай-но!
Злоба, чорна, невпинна,
Пече й палає…
Збуджена злоба,
Священна й сильна…
Товаришу!
Будь пильним!
***
Гуляє вітер, літає сніг.
Ідуть дванадцять чоловік.
Рушниць на плечах ремені,
Навкруг – вогні, вогні, вогні…
В зубах цигарка, плаский картуз,
На спину б треба бубновий туз!
Свобода, свобода,
Гей, гей, без хреста!
Тра-та-та!
Холодно, товариші, холодно!
— А Ванька з Катькою – в шинку...
— Керенки в неї в чобітку...
— Ванюха й сам багатий, гад..
— Був наш Ванько, тепер солдат!
— Ну, сучий син, Ванько, буржуй,
— Мою ж бо, спробуй, поцілуй!
Свобода, свобода,
Ох, ох, без хреста!
- Ванько і Катря близ кута...
- Що близ кута?
Тра-та-та...
Навкруг – вогні, вогні, вогні…
Риплять рушничні ремені…
Революційний тримайте крок!
Ворог не спить, готує наскок!
Бери гвинтівку, не боягузь!
Пустімо кулю в Священну Русь –
Забобонну!
Старожитню!
Товстозаду!
Гей, гей, без хреста!
Тра-та-та!
***
Як пішли всі наші хлопці
До Червоних лав служити –
До Народних лав служити –
Головою наложити!
Ох ти горе-ненько,
Солодкеє життя!
Гвинтівочка австрійська,
Пальто - саме дрантя!
Ми на горе всім буржуям
Світовий вогонь роздуєм,
Світовий вогонь в крові –
Господи благослови!
***
Сніг летить, лихач кричить,
Ванька з Катькою летить –
Над голоблями ліхтарик
Електричний миготить…
- Ах, ах, тікай -–
Дорогу звільняй!
У шинельці він солдата,
Пика хвацька й дурнувата,
Крутить, крутить чорний вус,
Та фіглює,
Часу не марнує!
Ось іванко – плечі вшир!
Тепла шапка набакир!
Катрю-дурку обіймає,
Умовляє…
Та - давай-но реготать,
Зубки перлами блищать…
Ах, Катрусю, ти, Катрусю,
Товстопикая!
На твоїй на шиї, Катре,
Шрам від гострого ножа.
Під грудьми твоїми, Катре,
Є подряпина-свіжак!
Ех, ех, поскачи,
Ніжками подрібочи!
У мереживах ходила –
Походи ще, походи!
З офіцерами блудила –
Поблуди ще, поблуди!
Ех, ех, поблуди!
Що ж попереду, гляди?
Пам’ятаєш офіцера –
Від ножа він не утік…
Чи забула все, холеро?!
Пам'ять - мов дірявий міх?!
Ех, ех, пригадай,
З ким була, розповідай!
Гетри сірі ти носила,
Їла панський шоколад.
Спершу юнкерів любила -
Вже згодився і солдат?
Гей, гей, согріши!
Буде легше для душі!
***
…Назустріч знов несеться вскач,
Летить, спішить, кричить лихач…
Стій, стій! Андрюхо, переймай!
Петрухо, ззаду забігай!...
Трах-тарарах-тах-тах-тах-тах!
До неба звився сніжний прах!...
Лихач з Ваньком тікають вдвох…
Іще разок! Зведи курок!
Трах-тарарах! Ти будеш знати,
Як дівчину чужу займати!..
Утік, паскуда! Постривай,
Тебе уб'ю я завтра, знай!
А Катерина що? - В крові!
Свинцева куля в голові!
Що, Катько, рада?.. Ні, мовчить...
Хай, падло, на снігу лежить!
Революційний тримайте крок!
Ворог не спить, готує наскок!
***
Знов дванадцять йдуть, рушниці
Дулами поза плечем.
А у бідного убивці
На душі немов пече.
Крок прискорив, сердце мліє,
І обличчям мов закляк.
Хустку замотав на шиї –
Не оговтався ніяк.
— Петре, що ж ти зажурився?
— Ти чого оторопів?
— Чом, сердега, похилився,
Чи ти Катрю пожалів?
— Ох, товариші рідненькі,
Тую дівку я кохав…
В нічки чорні та хмільненькі
Насолоду з нею мав…
Через пристрасті шалені
У палких її очах,
Через родимку рожеву
Біля правого плеча,
Зопалу згубив, дурненний…
Згасла Катрина свіча... ах!
— Іч, мурло, завів шарманку,
Бабські нюні розпустив?
— Що ти, душу з лихоманки
Вивернути захотів?!
— Ти тримайся ж до пуття!
— Контролюй свої чуття!
Не такий тут час, Петрухо,
Щоби сум плекати твій!
Нам не так ще буде туго,
Ну ж бо, друже дорогий!
Крок Петруха сповільняє,
На обличчя прояснів…
Він голівку підіймає,
Знову він повеселів.
- І - їх! І - їх!
Нам розважитись не гріх!
Всі пани нехай тремтять,
Розпочнем їх грабувать!
Льохі відчиніть, ворота,
Бо гуляє вся голота!
***
Ох ти горе-горенько!
Смуток допіка!
Наче смерть лиха!
Ось я час швидкий
Проведу, проведу…
Як я тім’ячко
Почешу, почешу…
Як насіннячка
Погризу, погризу…
Як я ножичком
Різону, різону!...
Ти лети, буржую, пір'ячком!
Вип'ю всю до дна кровиночку
За коханую,
Чорнобривочку…
Упокій, господи, душу убієнної твоєї раби…
Сумно!
***
Не чути галасу міського,
І невська вежа мов німа,
І вже нема городового –
Гуляйте, хлопці, без вина!
Стоїть буржуй на перехресті,
Сховавши в комір змерзлий ніс.
Паршивий пес з жорсткою шерстю
Став поруч, підібгавши хвіст.
Стоїть буржуй, як пес огидний,
Питанням скулившись німим.
І світ старий, мов пес безрідний,
Хвіст підібгавши, став за ним.
***
Розігралась хуртовина,
Ой, пурга, лиха пурга!
Світу білого не видно,
Грузнуть чоботи в снігах!
Сніг воронкою скрутився,
Білим стовпчиком завився…
- Ох, пурга страшенна, Спасе!
- Петре! Не бреши! Отямся!
Врятував тебе хоч раз
Золотий іконостас?
Ну, ти, друже, й не свідомий,
Краще поміркуй, сірома, –
Ще не змив із рук ти крові
Від загиблої любові?
- Крок тримай революційний!
Близько ворог реакційний!
Вперед, вперед, вперед,
Тримай міцніш багнет!
***
От і йдуть без імені святого –
Всі дванадцять – вдаль.
І на все готові,
І нічого їм не жаль.
Їхні кулі та багнети
Вцілять ворога в снігах…
У провулочках півмертвих,
Де нуртує зла пурга…
Скрізь – небачені замети:
Вліз - і вгрузне вся нога…
Кров’ю б’ється
В очі стяг.
Чути кроки
По снігах!
Ворог встав вже
До атак.
Завірюха б'є їм в очі,
Дні і ночі
В серці лють!..
Звільнивсь від пут
Трудящий
Люд!
Вперед, вперед,
До бою багнет!
***
В даль ідуть державним шляхом…
— Хто там стогне? Хто реве?
Вітер це з червоним стягом
Розігрався, крутить, рве.
На шляху – замет холодний.
— Хто в заметі – не мовчи! -
Лиш позаду пес голодний
Шкандибає і скавчить…
— Відчепись ти, шолудивий,
Я багнетом проколю!
Світ старий – мов пес паршивий;
Провалися,- розіб'ю!
.. Шкірить зуби – вовк огидний –
Хвіст піджав – не відстає –
Світ голодний, пес безрідний…
— Відгукнися, хто іде?
— Хто іде з червоним стягом?
- Хто в пітьмі мелькає там?!
— Хто ховається зі страхом
За будинки поміж брам?
— Все одно, тебе знайду я,
Краще здайся-но живцем?
— Гей, ти хто? Виходь-но, чуєш?
Ні - стріляти розпочнем!
Трах-тах-тах! – відлуння дике
Між будинків сіє жах..
Лиш пурга скаженим сміхом
Заливається в снігах…
Трах-тах-тах!
Трах-тах-тах!
… Так і йдуть державним шляхом –
Пес позаду крізь мороз.
На чолі – з кривавим стягом,
Крізь збентеженість століть,
Крізь розгубленість страхіть,
В ніжнім співі хуртовиннім,
Сніжним розсипом перлинним,
У вінку з троянд іде
Ісус Христос, перед веде.
Надточей Максим 24.07.2025 23:17 • Заявить о нарушении
***
Чорний вечір.
Білий сніг.
Вітер, вітер!
Людина валиться з ніг.
Вітер, вітер –
На всім божім світі!
Завиває вітер
Білий сніжок.
Під сніжком – льодок.
Слизько, важко,
Ледве ступиш крок -
Впадеш, бідолашко!
Між будинками, знадвору,
Почепили канат.
На канаті плакат:
«Вся влада Установчим Зборам!»
Бабуся убивається – плаче,
Не зрозуміє, що значить,
Чому на такий плакат
Скільки краму вжито?
Стільки б для голих і босих хлоп'ят
Можна б онуч наробити!
Бабуся, мов курка, щулиться,
Ледь кучугуру змогла перемахнуть.
— Ох, Матінко-Заступнице!
— Ох, більшовики у могилу зведуть!
Вітер шмагає!
І мороз проймає до сліз!
І буржуй собі ховає
На перехресті в комір ніс.
А це ще хто? – патлате, враже,
Та упівголоса каже:
— Зрадники!
Гине Росія!
Можливо письменник –
Витія…
А ондечки - у рясі,
Ховає в торбі хліб…
Чого розсумувався,
Товаришу піп?…
А колись, бувало,
Пузом пер, гей-гей!
І хрестом сіяло
Пузо на людей.
Он пані у каракулі
До іншої звернулась:
— Ох, ми плакали, плакали...
Посковзнулась
І – лясь – простягнулась!
Ай, ай!
Тягни, піднімай!
Вітер бідовий,
І злий як кат.
Крутить подоли,
Перехожих косить.
Рве, мне і носить
Великий плакат:
«Вся влада Установчим Зборам!»
І слова доносить:
…І у нас були збори...
…Отут, поруч, надворі…
…Обговорили –
І ухвалили:
Десятка – на час. За ніч – четвертак …
Отак...
…І менше ні з кого не брати…
…Гайда спати...
Пізній вечір.
Порожня вулиця.
Один бурлака
Сутулиться,
Здригаються плечі…
Агов, сердешний!
Підходь –
Поцілуєшся?
- Хліба!
Поїсти треба!
- Проходь!
Чорне-чорнісіньке небо...
Змерзла і змучена плоть..
- Хліба!
На Бога, хліба!
- Тікай-но!
Злоба, чорна, невпинна,
Пече й палає…
Збуджена злоба,
Священна й сильна…
Товаришу!
Будь пильним!
***
Гуляє вітер, літає сніг.
Ідуть дванадцять чоловік.
Рушниць на плечах ремені,
Навкруг – вогні, вогні, вогні…
В зубах цигарка, плаский картуз,
На спину б треба бубновий туз!
Свобода, свобода,
Гей, гей, без хреста!
Тра-та-та!
Холодно, товариші, холодно!
— А Ванька з Катькою – в шинку...
— Керенки в неї в чобітку...
— Ванюха й сам багатий, гад..
— Був наш Ванько, тепер солдат!
— Ну, сучий син, Ванько, буржуй,
— Мою ж бо, спробуй, поцілуй!
Свобода, свобода,
Ох, ох, без хреста!
- Ванько і Катря близ кута...
- Що близ кута?
Тра-та-та...
Навкруг – вогні, вогні, вогні…
Риплять рушничні ремені…
Революційний тримайте крок!
Ворог не спить, готує наскок!
Бери гвинтівку, не боягузь!
Пустімо кулю в Священну Русь –
Забобонну!
Старожитню!
Товстозаду!
Гей, гей, без хреста!
Тра-та-та!
***
Як пішли всі наші хлопці
До Червоних лав служити –
До Народних лав служити –
Головою наложити!
Ох ти горе-ненько,
Солодкеє життя!
Гвинтівочка австрійська,
Пальто - саме дрантя!
Ми на горе всім буржуям
Світовий вогонь роздуєм,
Світовий вогонь в крові –
Господи благослови!
***
Сніг летить, лихач кричить,
Ванька з Катькою летить –
Над голоблями ліхтарик
Електричний миготить…
- Ах, ах, тікай -–
Дорогу звільняй!
У шинельці він солдата,
Пика хвацька й дурнувата,
Крутить, крутить чорний вус,
Та фіглює,
Часу не марнує!
Ось іванко – плечі вшир!
Тепла шапка набакир!
Катрю-дурку обіймає,
Умовляє…
Та - давай-но реготать,
Зубки перлами блищать…
Ах, Катрусю, ти, Катрусю,
Товстопикая!
На твоїй на шиї, Катре,
Шрам від гострого ножа.
Під грудьми твоїми, Катре,
Є подряпина-свіжак!
Ех, ех, поскачи,
Ніжками подрібочи!
У мереживах ходила –
Походи ще, походи!
З офіцерами блудила –
Поблуди ще, поблуди!
Ех, ех, поблуди!
Що ж попереду, гляди?
Пам’ятаєш офіцера –
Від ножа він не утік…
Чи забула все, холеро?!
Пам'ять - мов дірявий міх?!
Ех, ех, пригадай,
З ким була, розповідай!
Гетри сірі ти носила,
Їла панський шоколад.
Спершу юнкерів любила -
Вже згодився і солдат?
Гей, гей, согріши!
Буде легше для душі!
***
…Назустріч знов несеться вскач,
Летить, спішить, кричить лихач…
Стій, стій! Андрюхо, переймай!
Петрухо, ззаду забігай!...
Трах-тарарах-тах-тах-тах-тах!
До неба звився сніжний прах!...
Лихач з Ваньком тікають вдвох…
Іще разок! Зведи курок!
Трах-тарарах! Ти будеш знати,
Як дівчину чужу займати!..
Утік, паскуда! Постривай,
Тебе уб'ю я завтра, знай!
А Катерина що? - В крові!
Свинцева куля в голові!
Що, Катько, рада?.. Ні, мовчить...
Хай, падло, на снігу лежить!
Революційний тримайте крок!
Ворог не спить, готує наскок!
***
Знов дванадцять йдуть, рушниці
Дулами поза плечем.
А у бідного убивці
На душі немов пече.
Крок прискорив, сердце мліє,
І обличчям мов закляк.
Хустку замотав на шиї –
Не оговтався ніяк.
— Петре, що ж ти зажурився?
— Ти чого оторопів?
— Чом, сердега, похилився,
Чи ти Катрю пожалів?
— Ох, товариші рідненькі,
Тую дівку я кохав…
В нічки чорні та хмільненькі
Насолоду з нею мав…
Через пристрасті шалені
У палких її очах,
Через родимку рожеву
Біля правого плеча,
Зопалу згубив, дурненний…
Згасла Катрина свіча... ах!
— Іч, мурло, завів шарманку,
Бабські нюні розпустив?
— Що ти, душу з лихоманки
Вивернути захотів?!
— Ти тримайся ж до пуття!
— Контролюй свої чуття!
Не такий тут час, Петрухо,
Щоби сум плекати твій!
Нам не так ще буде туго,
Ну ж бо, друже дорогий!
Крок Петруха сповільняє,
На обличчя прояснів…
Він голівку підіймає,
Знову він повеселів.
- І - їх! І - їх!
Нам розважитись не гріх!
Всі пани нехай тремтять,
Розпочнем їх грабувать!
Льохі відчиніть, ворота,
Бо гуляє вся голота!
***
Ох ти горе-горенько!
Смуток допіка!
Наче смерть лиха!
Ось я час швидкий
Проведу, проведу…
Як я тім’ячко
Почешу, почешу…
Як насіннячка
Погризу, погризу…
Як я ножичком
Різону, різону!...
Ти лети, буржую, пір'ячком!
Вип'ю всю до дна кровиночку
За коханую,
Чорнобривочку…
Упокій, господи, душу убієнної твоєї раби…
Сумно!
***
Не чути галасу міського,
І невська вежа мов німа,
І вже нема городового –
Гуляйте, хлопці, без вина!
Стоїть буржуй на перехресті,
Сховавши в комір змерзлий ніс.
Паршивий пес з жорсткою шерстю
Став поруч, підібгавши хвіст.
Стоїть буржуй, як пес огидний,
Питанням скулившись німим.
І світ старий, мов пес безрідний,
Хвіст підібгавши, став за ним.
***
Розігралась хуртовина,
Ой, пурга, лиха пурга!
Світу білого не видно,
Грузнуть чоботи в снігах!
Сніг воронкою скрутився,
Білим стовпчиком завився…
- Ох, пурга страшенна, Спасе!
- Петре! Не бреши! Отямся!
Врятував тебе хоч раз
Золотий іконостас?
Ну, ти, друже, й не свідомий,
Краще поміркуй, сірома, –
Ще не змив із рук ти крові
Від загиблої любові?
- Крок тримай революційний!
Близько ворог реакційний!
Вперед, вперед, вперед,
Тримай міцніш багнет!
***
От і йдуть без імені святого –
Всі дванадцять – вдаль.
І на все готові,
І нічого їм не жаль.
Їхні кулі та багнети
Вцілять ворога в снігах…
У провулочках півмертвих,
Де нуртує зла пурга…
Скрізь – небачені замети:
Вліз - і вгрузне вся нога…
Кров’ю б’ється
В очі стяг.
Чути кроки
По снігах!
Ворог встав вже
До атак.
Завірюха б'є їм в очі,
Дні і ночі
В серці лють!..
Звільнивсь від пут
Трудящий
Люд!
Вперед, вперед,
До бою багнет!
***
В даль ідуть державним шляхом…
— Хто там стогне? Хто реве?
Вітер це з червоним стягом
Розігрався, крутить, рве.
На шляху – замет холодний.
— Хто в заметі – не мовчи! -
Лиш позаду пес голодний
Шкандибає і скавчить…
— Відчепись ти, шолудивий,
Я багнетом проколю!
Світ старий – мов пес паршивий;
Провалися,- розіб'ю!
.. Шкірить зуби – вовк огидний –
Хвіст піджав – не відстає –
Світ голодний, пес безрідний…
— Відгукнися, хто іде?
— Хто іде з червоним стягом?
- Хто в пітьмі мелькає там?!
— Хто ховається зі страхом
За будинки поміж брам?
— Все одно, тебе знайду я,
Краще здайся-но живцем?
— Гей, ти хто? Виходь-но, чуєш?
Ні - стріляти розпочнем!
Трах-тах-тах! – відлуння дике
Між будинків сіє жах..
Лиш пурга скаженим сміхом
Заливається в снігах…
Трах-тах-тах!
Трах-тах-тах!
… Так і йдуть державним шляхом –
Пес позаду крізь мороз.
На чолі – з кривавим стягом,
Крізь збентеженість століть,
Крізь розгубленість страхіть,
В ніжнім співі хуртовиннім,
Сніжним розсипом перлинним,
У вінку з троянд іде
Ісус Христос, перед веде.
Надточей Максим 24.07.2025 23:17 • Заявить о нарушении