Нестримне почуття горить у грудях.
самотність, порожнечу у мені
лиш міг заполонити любий погляд
і змусити палати в усі дні.
Я так чекав: побачити, почути,
знов відчувати поруч любий стан.
та ти пішла із іншим у цей лютий,
мені залишивши лиш сльози і обман.
Не озирнулась, мовила ні слова,
лиш вдалині твій привид промайнув.
мабуть то доля,чи таємна змова
тебе кохав й ніколи не забув.
Щ,е мить і душу пошматує горе
колись тримав в оцій руці твою.
якщо я корабель, ти певно море,
і я тепер на мілині стою.
Ти певно море
© Copyright: Настасья Сидорушка, 2016
Свидетельство о публикации №116092810150
Свидетельство о публикации №116092810150
Рецензии
