Візьми свій келих білого вина,
Відкрий розгойдану кватирку,
Згадай усе, що принесла вона
Залий в собі оту свіженьку дірку.
Тобі принесла повні груди сміху,
В житті не знав ти ніжності й тепла,
Твоїм очам носила незабутню втіху,
Казала добрі й радісні слова.
Не знав, куди від неї дітись,
Була для тебе дуже голосна,
Ти біг, тікав і не хотів миритись,
Вона ж ніколи не була сумна.
Та якось загорілась іншим,
Забрала речі і кудись втекла,
А ти не зразу то збагнув, міжіншим,
Радів, тепер навколо тишина.
Та звик ти до тієї дівки,
Чимсь особливим володів, однак,
Тепер тяжкі були твої повіки,
Її не вернеш ти уже ніяк.
Лишилось лиш стояти у одвірку,
Чекати радості від білого вина,
Заштопувати спогадами дірку,
І сумувати, що її нема.
12.09.16
Вона
© Copyright: Туманная Ночь, 2016
Свидетельство о публикации №116092700767
Свидетельство о публикации №116092700767
Рецензии