Сергей Есенин. рус-укр

  Сергей Есенин.
.
Пой же, пой. На проклятой гитаре
Пальцы пляшут твои вполукруг.
Захлебнуться бы в этом угаре,
Мой последний, единственный друг.
.
Не гляди на ее запястья
И с плечей ее льющийся шелк.
Я искал в этой женщине счастья,
А нечаянно гибель нашел.
.
Я не знал, что любовь - зараза,
Я не знал, что любовь - чума.
Подошла и прищуренным глазом
Хулигана свела с ума.
.
Пой, мой друг. Навевай мне снова
Нашу прежнюю буйную рань.
Пусть целует она другова,
Молодая, красивая дрянь.
.
Ах, постой. Я ее не ругаю.
Ах, постой. Я ее не кляну.
Дай тебе про себя я сыграю
Под басовую эту струну.
.
Льется дней моих розовый купол.
В сердце снов золотых сума.
Много девушек я перещупал,
Много женщин в углу прижимал.
.
Да! есть горькая правда земли,
Подсмотрел я ребяческим оком:
Лижут в очередь кобели
Истекающую суку соком.
.
Так чего ж мне ее ревновать.
Так чего ж мне болеть такому.
Наша жизнь - простыня да кровать.
Наша жизнь - поцелуй да в омут.
.
Пой же, пой! В роковом размахе
Этих рук роковая беда.
Только знаешь, пошли их...
Не умру я, мой друг, никогда.
*==============================
***
           */Подстрочный перевод Станислава Брижатого/*
*===========================================
***
Ну, співай. На проклятій гітарі,
Пальці скачуть твої у півкруг.
Захлинутись би в цьому угарі,
Мій останній, єдиний мій друг.

Не дивись на її зап’ястя,
З пліч її переливчастий шовк,
У цій жінці хотів знайти щастя,
Несподівано гибель знайшов.

Я не знав, що любов – зараза,
Я не знав, що любов – чума.
Вона оком прищуреним зразу
Хулігана звела з ума.

Співай друг. Навівай мені знову
Нашу буйну, колишню рань.
І когось хай цілує медово,
Молода і приваблива дрань.

Ах, постій. Я її не картаю,
Ах, постій. Я її не кляну,
Дай тобі я про себе зіграю
Під басову співучу струну.

Ллється днів рожевий мій купол.
В серці снів золотих сума.
Я багато дівчат перещупав,
Я багато жінок прижимав.

Так! Живе гірка правда землі,
Подивився хлопчачим я оком:
В черзі лижуть собаки її,
Смирну суку стікаючу соком.

Так чого б я ото ревнував.
Мені нащо такому боліти.
Життя наше – це ліжко забав.
Життя наше – в цілунках горіти.

Так співай! У фатальних розмахах
Вирішальна біда оцих рук.
Тільки, знаєш, пошли ти їх…
Не помру я ніколи мій друг.
***
* *****************************