Такою, лише молодiсть бува!

Тобі лиш дев'ятнадцятий минає.
І ти себе дорослою  вважаєш.
Непосидюча, самовпевнена у вчинках,
Такою лише молодість буває!

Сама, ти долю обираєш.
Тебе нам важко зрозуміти,
На застереження, уваги не звертаєш,
Така ж уперта, як маленькі діти!

Але життя - не поле перейти.
Воно і лютим іноді буває.
І самовпевнених, таких як ти,
Жорстоко б'є, за помилки карає!

Якшо слабкий, то враз зламає,
І тоді-
Сердечні рани не загоюються швидко,
А біль нагадує так мітко,
Життя  здається мукою тобі!

Потрібен час, щоб все збагнути.
Піднятися, і все забути
І долі посміхнутися на зло.
Бо це життя, від Бога нам дано.

Ми,рідні, хочемо тебе прикрити!
Від зла і лиха вберегти.
Вони стоять вже за спиною,
І вказують тобі, яким шляхом піти!

Ну зупинися хоч на мить!
І  зваж всі "за" і "проти".
Лише тоді задумане верши,
Якщо не пропаде охота.

Та де там! Розум твій мовчить!
Бо  закохалася і серцем  і душою
Пірнаєш вся у прірву з головою,
Що буде завтра - не страшить!

Лиш ним єдиним і коханим,
Ти мариш у цю мить!
Хто проти нього - вороги для тебе,
Що хочуть з милим розлучить!

Покинувши свій дім -
Пішла за ним,наперекір усім!


Що ж коли так!
На все є воля Божа!
Хай квітами устелиться твій шлях!
І щастя завжди буде поруч,
Лиш наяву,а не у  снах!

26.09.2016р.