Вже давно відколосились пшениці й жита,
вже стоїть в гаю і полі осінь золота.
Дощ холодний на цимбалах сріблом виграє,
вже прийшла років навала у життя моє.
Синє небо хмари вкрили, вітер долиною,
вже тяжкими стали крила в мене за спиною.
Вже сніжить і холодає, туга серце крає,
вже скінчається дорога до пекла чи раю…
Але варто чи журитись й доленьку клясти,
головою в стінку битись і писать листи,
у минуле зазирати чи горілку пить,
лити сльози та зітхати й себе хоронить?
Ні, не варто, ще й шкідливо, гірко сумувати.
Не потрібно кожну днину дівку виглядати
у старім шматті, з косою і старим кіссям…
Час прийде – її до танцю запрошу я сам.
26.09.2016
Вже снiжить
© Copyright: Олександр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092602621
Свидетельство о публикации №116092602621
Рецензии