Здається – кину все, лише поклич.
Та стримуюсь, бо мав би бути сильним.
Я вирізняю серед всіх облич
твоє обличчя, бо назавжди – вільна...
А де існують межі «так» і «ні»,
що визначають волю і неволю?
Ніхто на це не відповість мені.
Ніхто мою не облаштує долю.
То вільний я, коли милуюсь знов
твоїм лицем, вродливим, вільним, чистим?
Між волею й неволею любов
перебирає сумнівів намисто...
Намисто сумнiвiв
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116092602330
Свидетельство о публикации №116092602330
Рецензии