Напевно, що так, напевно, що ні,
Хтось спалює вічність, а хтось - лише дні,
Хтось бачить далеко, а хтось в вишині
Гадає, що зроду не буде на дні.
Напевно не так, напевно, що ні,
Хіба сонце видно, як очі сумні?
Хіба світ почує слова мовчазні,
Що з часом стають абсолютно німі?
Хтось тут на поверхні, а хтось в глибині
Ховає правдиве й дарує брехні
Новий свіжий подих і зиму - весні,
Тоді, коли дні мають бути ясні.
Ми ж тут не самотні, ми ж тут не одні,
І наші шляхи не такі вже й складні.
Напевно, що так, напевно не ні:
Хіба ж ми завжди будем жити на дні?
25/08/2016
Київ
Напевно, що так, напевно, що нi
© Copyright: Юля Осипенко, 2016
Свидетельство о публикации №116092509441
Свидетельство о публикации №116092509441
Рецензии