Я намалюю на папері сльози,
А руки тремтітимуть поволі,
Душу засипе снігом і морози
Покриють льодом рухи кволі.
Розум намагається усе збагнути,
Сказати що це лише був сон,
А я хочу щось п'янке відчути,
І розпустити почуттів бутон...
Створити затишок у серці,
І на хвилину повірити у казку,
Розпивати щастя на веселці,
Назавжди викинувши маску...
І так неспішно заніміє душа,
Зірветься солодким вулканом,
Тепер ніяких заборон вже нема
І я стану ланню, а хтось капканом...
Впевненнi бажання...
© Copyright: Марианна Медзинская, 2016
Свидетельство о публикации №116092511082
Свидетельство о публикации №116092511082
Рецензии