Теплим дощем пробіжусь я по скроням,
Легким вітром обійму за плечі,
Серце завмре, аж мороз по долоням,
І душа втече далеко в цей вечір...
Я роздягну твоє серце поцілунком,
До нагих почуттів без жодного слова,
Всі непомітні фрази стануть відлунком,
Я так довго на тебе чекала, я готова...
Я готова бігти до тебе по сонному небу,
Нехай навіть будуть спиняти зірки,
Бути тобою коханою моя життєва потреба,
І нехай заздрять мені пройдешні віки...
Навіть якщо загаснуть яскраві свічки,
І дощ спустить свою вологу вуаль,
Життя кине під ноги іржаві колючки,
Я всерівно виберу тебе без вагань...
І я промовлю слова, які давно так боліли,
Які пробились і тривожили мої почуття,
Ми будем кохати, як ніколи ще не вміли,
До останного подиху, останньго серцебиття...
Наболiлi слова
© Copyright: Марианна Медзинская, 2016
Свидетельство о публикации №116092403137
Свидетельство о публикации №116092403137
Рецензии