Ще п’ять годин до ранішніх турбот.
Ще серед ночі можна пригубити
вина терпкого, щоб думки запити,
і цілувати твій дівочий рот...
Я не піду по зірку до вікна...
Мені зірок в очах твоїх доволі.
Така мені вже за недолю доля,
що ти мені тепер навік одна...
І ти сухе червоне пригуби.
Нехай вуста в троянду пофарбує.
І, може, ми на брудершафт відчуєм,
як вдвох зникає відчуття журби...
Ще п, ять годин до ранiшнiх турбот
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116092402533
Свидетельство о публикации №116092402533
Рецензии