Поодинокий промінь, ніжне зимне світло
пірнув у синє небо і замовк.
Морозним подихом, таким простим і чистим
Розплутав світлий ніжності клубок.
І полетів прозорий попіл у повітря
сніжинками затьмарився весь світ
В очах молитва, кришталева мрія
гасить вогонь і будить все, що спить.
І свято вірить Сонце у мою надію
і тихо зорі падають до ніг
Несуть у світлий вир шалену мрію
та ти ії почув і не зберіг.
***
© Copyright: Валентина Царенко, 2016
Свидетельство о публикации №116092311078
Свидетельство о публикации №116092311078
Рецензии