У променях Сонця лежить край далекий
І марить стежками той світ
За крилами ночі танцюють тіні
І все, що не зряче - те спить
Там зранені землі і лагідні трави
Гукають до себе в полон
Там дзеркало часу ховає щасливих
У п"яний хмільний туман
Я слухаю Місяць, його дзвінке сяйво
Мене забирає у казку
Такі ніжні барви,його таємниці
У серці народжують ласку
Розтане у ночі, порушиться вітром
І душу мою заспокоїть
Я хочу полинути у теплі хвилі
Небесної річки живої...
Злетіти у небо і там залишитись
Пролитись дощем над безоднею
І сонячною росою напитись
Прозорою і холодною.
У променях Сонця
© Copyright: Валентина Царенко, 2016
Свидетельство о публикации №116092310889
Свидетельство о публикации №116092310889
Рецензии