Упав промінчик над водою
Палає вранішня зоря
Вона із темряви нічної
Славутич світлом зайняла
У глибині його таємній
Живуть невидимі світи
Вирують мрії нездійсненні
Над попелом тисячоліть
Я бачу чайку у тумані
Ії величність і красу
Примара тане й тільки вітер
Розчешує мою косу
У темних хвилях пливе човен
А у човні лежить козак
Вдивляється у ясне небо
І сльози на його очах
Печальні думи крають серце
Нема в минуле вороття
А над чолом гуляють грози
Дощами залилась душа
Колись бувало, сильні руки
Стискали рукоять меча
Бувало, ніжно обіймали
Коханої тендітний стан
Усе пропало, промайнуло
Розтануло, як хмари ті
Летить журба в краї далекі
Там сонячні лишились дні
А тут лиш згарища, руїни
Розкинулись по берегах
Немає жодної хатини
Кружляють зграї вороння...
Лиха година
© Copyright: Валентина Царенко, 2016
Свидетельство о публикации №116092310824
Свидетельство о публикации №116092310824
Рецензии