Осінь, час лишатися удома.
Знаю, ти, мабуть, один із тих,
Хто не ходить потайки довкола,
До весни не ступить за поріг.
Хто не стисне руку їй до болю,
Не здригнеться від її «пробач».
Хто завжди псує своєю грою
Дійство, де лише один глядач.
Залишайся, де рипить підлога.
Де парує кава або чай
Де потерті шафи, як залога,
Дощовий закрили небокрай.
Склянку наточи гіркого трунку,
Мовчки випий - тут не треба слів.
Осені останнього цілунку
Не чекай, обіймів – поготів.
Час лишатися удома
© Copyright: Стах Розсоха, 2016
Свидетельство о публикации №116092203128
Свидетельство о публикации №116092203128
Рецензии