невилiковне...

…квилить осінь дощем затяжним нездійснення,
задихаються димом недоспівані дні,
запинається голос на кроках, буденно
нас рятують заграв небеса… потай у сні,
перекочує час непідробні стосунки,
в непокору провалююсь так як усі –
лабіринтами йду… вмить емоцій, спокуси
небайдужість свою віддаю всю тобі…
ми для інших здаємось занадто простими,
бо відвертість поезії невиліковна ніким…


Рецензии
Все,що прочитала, сподобалося...Спасибі!

Ален Мак Евсеева Жанна   16.08.2019 12:16     Заявить о нарушении