Байдуж сть чи милосердя
Ми втратили його в гріхах закуті,
Від жадності до грошей і страстей,
Хто поруч гине ,нами ті забуті.
Байдужість наша в пекло вистиляє
Дорогу із загублених сердець.
Ми вірою, як камінцем жбурляєм
Ібагатьом Христос вже не взірець.
Нас кожного любов’ю наділили,
У кожного є гідність і душа,
А ми її пороками зганьбили
І кожен день паскудимо гріша.
Ми стали злими, мов ті вурдалаки,
Летим у прірву майже без кінця.
Нам навіть звірі простягають лапи.
То як же нам потрапить до Отця?
У церкві поглядаєм на сусіда
І судимо ,як він цілує хрест.
Причастимось скоренько до обіду
і забуваєм Божий маніфест.
Забули,що житя у нас коротке
Бодай ще встигнем виправить гріхи.
Та очі від образ у когось вогкі,
Не матимемо крила ,як птахи.
Прокиньтесь люди серденьком благаю,
По різним оберніться сторонам.
Не пустять вашу душеньку до раю,
Своїм пробачте щиро ворогам.
Сосєдка О.Д. 21.09.2016р.
Свидетельство о публикации №116092100687