Знаєш, яке це щастя, бути коханою,
Наче вся радість впадає літньою зливою,
І відчувати себе нестримно бажаною.
Бути коханою – краще, ніж бути щасливою.
Знаєш, яке це диво, бути єдиною,
В небі нічному найяскравішою зіркою,
Чи цілим Всесвітом… Просто близькою людиною…
На лінії долі стати значною відміткою.
Все розчинилось в безжальній невідворотності,
Втратила, не зберегла, не встигла натішитись
Полум’ям серця. Тепер лиш відлуння самотності…
Я не боялась піти. Я боялась зневіритись.
Щастя не стукає в двері, якщо зачинено,
Щастя згасає там, де панують сумніви.
Я буду мріяти, як це – бути єдиною,
Сум свій ховаючи в ранні осінні сутінки.
І кожен дотик – не ніжністю, рваною раною,
Коли бракує слів, то достатньо погляду.
Я буду згадувать, як це – бути коханою…
Все, що залишилось: тепла осінь і спогади.
13.09.16
Коханою
© Copyright: Амильда, 2016
Свидетельство о публикации №116092106667
Свидетельство о публикации №116092106667
Рецензии