А що, вхопив за бороду? Тримаeш?
А чи надовго вистачить снаги?
Радієш, може ще щось упіймаєш?
А як Душа? Співається Душі?
Вважаєш – щастя? Лаври на заслуги?
І ти, мов світоч, маєш Небеса?
А на Землі – плебеї тягнуть плуги,
Аби дожити ситно до мерця?
А ти – сіяєш: влада є, як сила,
Що страхом виливається у прю…
Десь на бенкеті розправляєш крила
І б’єшся в стелю з криками: лечу!
А й так, то так… Німіє Високостя
В словах твоїх, у вчинках, у думках…
Ще матимеш нагоду сповна, доста,
Збагнути Душу – Суть свою, свій Шлях…
21.09.2016
Свидетельство о публикации №116092105892