Не можу не глянути з жаллю
На тих Ветеранів святих.
Що землю тілами, мов шаллю,
Батьківщини вкривали степи.
Від голоду харкались кровью
Юні діти війни.
Їх неням не вертали додому.
Їх клали в із цинку гроби.
Смерть була нагорода
Тим, хто не мав вже ноги.
Боролись заради свободи,
А МИ опинились в багні.
Звісно! Причина - це уряд!
Там, де сидять всі "святі"!
А не МИ обирали тих сволот?
І всі разом скрикнете : " НІ "!!!
Звісно, не Ми. Ми не винні.
Ні в чому. Ніколи. Завжди!
Краще ж спихнути на інших,
Ніж буде причина в тобі!
У нас усе забирають...
Країна роздерта в шматки...
Парубки молоді помирають,
На зовсім не нашій війні.
Та, нажаль, і я ще дитина.
Лише вісімнадцять мені.
Але така ось картина
Засіла в МОЇЙ голові!
МИ КОЖНОМУ ЗНАЄМО ЦІНУ
не маємо тілько свою!
Мені... лише жаль Україну...
За що помирали в бою?!
by Sony Black
Укра на
© Copyright: Художница Софа, 2016
Свидетельство о публикации №116092105710
Свидетельство о публикации №116092105710
Рецензии
