Я щиро, навіки віддана своїй весні.
І в серці її через холод зими проношу.
Та літо позаду, а я, на диво собі,
За щось наперед полюбила цю дивну осінь.
Я спрагло ловлю кожен промінь її тепла.
Воно огортає, неначе прощальна пісня.
Наповнююсь димним запахом. Я - весна,
Що ходить під руку із осінню сонним містом.
І я, вже свідомо, дарую цій осені шанс,
І перед цим дивом охоче капітулюю.
І благословляю цю осінь мільйони раз.
І стільки ж разів її подумки поцілую.
autumn
© Copyright: Ана Эстезия, 2016
Свидетельство о публикации №116092005281
Свидетельство о публикации №116092005281
Рецензии
