Не иди, останься... Иван Коваленко

"Не іди, залишся, я ж усе прощаю..."

Не іди, залишся, я ж усе прощаю
До малої краплі, до останніх слів,
Ніжністю налитий, швидко забуваю
Все, чим ще недавно мучився-болів.

Тільки той прощає, тільки той і любить,
Хто без ласки в світі сумно виростав.
Хто ж тебе без мене ніжно приголубить,
Поцілує очі, дорогі уста,

До грудей пригорне світлую голівку,
Тихо заговорить про свою любов,
Про велику, світлу і ясну довіку,
Про таку, що ти вже не зустрінеш знов?

Хто тебе покличе на ясну дорогу,
Що до сонця в небо прямо пролягла,
Щоб весь час горіти, рватися до нього,
До його проміння, до його тепла?..
-----------------------------------
«Не иди, останься, я же всё прощаю…» И.Е.Коваленко

Не иди, останься, я же всё прощаю
До последней капли, горечь слов и дел.
Нежностью налитый, быстро забываю
Всё, чем я недавно мучился-болел.

Только тот прощает, только тот и любит,
Кто без ласки в мире грустно вырастал.
Кто ж тебя иначе нежно приголубит,
Поцелует очи, милые уста,

И к груди притянет светлую головку,
Тебе тихо скажет про свою любовь,
Про любовь такую, что без остановки,
Про любовь такую, что не встретишь вновь?

Кто тебя покличет на дорогу света,
Что до солнца в небо прямо пролегла,
Чтоб всю жизнь гореть нам, и зимой, и летом,
Прямо к солнцу рваться, к лучикам тепла?..

 (19.09.2016)