Не починайте поцілунки з поцілунків:
до серця щастя притягніть – на відстань вій.
І не шкодуйте слів маленькі подарунки:
на «ти – моя» почуйте тисячі «ти – мій».
Як прийде час, ви ще згадаєте підказку,
тоді затерпнуть руки в тиші самоти.
У мить, коли нам залишилась Божа ласка,
на ніжність втрачену помолимось: «Прости».
А я запізно зрозумів найголовніше:
найбільший гріх – не поділитися теплом.
І дощ з минулого листи холодні пише –
й тепло невтілене оплакує за склом...
Не починайте поцiлунки з поцiлункiв
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116091800951
Свидетельство о публикации №116091800951
Рецензии
какие душевные у тебя стихи.Каждая строчка.Читаю в удовольствие.Ложатся на душу.
Искренне:))
Вотта Кая 22.09.2016 11:07 • Заявить о нарушении
Искренне:))
Вотта Кая 22.09.2016 11:07 • Заявить о нарушении
Ты так читаешь, потому что у тебя глазки душевные и душа душевная, искренняя
Миклош Форма 22.09.2016 12:34 Заявить о нарушении
Миклош Форма 22.09.2016 12:34 Заявить о нарушении
Спасибо на добром слове,Коля.Искренность-основа,куда без неё.
Теплышков тебе:))
Вотта Кая 22.09.2016 12:56 Заявить о нарушении
Теплышков тебе:))
Вотта Кая 22.09.2016 12:56 Заявить о нарушении