Нє дивлячись на всі перепони і коми,
Я рву руками металеві окови.
Звернувши голову лечу я до твОго,
такого близького й далекого дому.
Ти хочеш до мене, та щось не пускає,
Щось держе й ламає душевні бажання.
Ти маєш сидіти, бо тобі сказали
Сидіти й читати щось мутне й примарне.
Розбишися птахом тебе я врятую,
Я вже починаю, вже скоро стартую.
Чекай й відповім на твоі прохання,
Заточене тіло бажає кохання.
Перепони
© Copyright: Ваня Брикулець, 2016
Свидетельство о публикации №116091808105
Свидетельство о публикации №116091808105
Рецензии
