Сестрi у Бiлу Церкву

Любій сестрі,Катерині.
Від рідного брата,
Привіт з Новоросії,
Хочу надіслати.

Ти живеш у Білій Церкві,
Там хунта панує,
Яка владу захопила,
Бандеру шанує.

Фашистів шанують,
УПА прославляють,
А що робиться в Донбасі
Начеб то не знають.

Більше року як в Донбасі
АТО обявили.
Розстріляли Луганськ,
Донецьк розбомбили.

То ж нехай галичанин,
Селюк-свинопас,
А чим завинив
Полтавчанам Донбас?

За що другого червня,
Луганськ розбомбив?
Миргородський льотчик,
Продажний дебіл.

Бьють по школах та лікарнях,
Вояки-найманці,
Мирних мешканців стріляють,
Хероїчні засранці.

Не козаки-запоріжці,
Всі вояки ваші.
Воювати не уміють,
Та не їли каші.

На козацьку честь і гідність,
Їм просто начхати.
Вони вміють грабувати,
Та в спину стріляти.

То ж із Білої Церкви
Теж прийшли нас карать,
А тепер без погребіння,
Під Сауром лежать.

Їх не навчили в школі,
На чуже зазіхати,
Тому хлопців не побачить
Більше рідна мати.

Вони гідність і совість
Свою загубили,
А гарматне мясо
Із них хунта зробила.

Щоб ти знала сестр,
Наші ополченці,
То шахтарі із забоїв,
Не якісь чеченці.

Вони люд робочий
Їх не треба лякать,
Та всі дружать з головою,
Навчились стрілять.

Їхнавчали добре
І батько і мати,
Від фашистів-окупантів,
Свій край захищати.

То ж узявся до зброї
Ввесь робочий Донбас.
Звільним всю Новоросію.
До самих Черкас.

Спершу в Ізваріно,
Вдруге під Сауром,
Стали перед хунтой
Нездоланним муром.

А як в Іловайську
Укропів розбили
Зразу підла хунта
Мінску запросила.

Ваш"Шустерлай"бреше,
Як на селі баби,
Та розігрує концерти,
Як в болоті жаби.

Що божевільні ополченці,
На ввесь світ віщають,
Самі себе обстрілюють,
Та своїх стріляють.

А ще брешуть у Раді.
Ваші депутати,
Що вони з росією
Мають воювати.

Що Росія агресор,
Визнали у Раді
То ж якби ж це було так,
То ми б були б раді.

Якби ж хоч дивізію
Росіяни ввели,
Тоб до Києва чи Львова б,
Бандерлоги б втекли.

Та ми й без Росії,
Під Дебальцево розбили,
Фашистьскої хунти,
Війсковії сили.

Ваш президент виступає
У Верховній Раді,
Йому б клоуном у цирку,
Або ж на естраді.

Не шматок автобуса,
Краще б показав у Давосі
Що зі страху,
Труси обкаляв.

То ж його налякали
Не якісь терористи,
А ополченці Донбасу,
Шахтарі й трактористи.

Не паспорта і залізо,
Тре везти в Європу,
А спочатку помити,
Обкаляну ж....

Якщо ж я не правий,
Сестро моя люба,
Придумав усе це,
Або ж впав із дуба

Топриїзди на могили,
Рідних батьків наших,
Крізь кільце блокади,
Через вояків ваших.

Ми ж проженем окупантів,
Із нашого краю.
Збудуєм країну,
Що схожа до раю.

І Святоград відродимо,
Щоб внуки і діти
Могли славити Бога
І край свій любити!