Самотність вбиває людей.
Ти просиш: «Не треба чіпати».
Я відповідаю: «Окей»,
Бо справді не знаю, чи варто.
Залежність вбиває тебе,
Висмоктує залишки сенсу.
Та тішитись: «З часом мине»
Вже навіть мені не вдається.
Кохання вбиває мене,
Водночас тебе не рятує.
Без галасу, криків і сцен.
Авжеж. Непотрібна. Піду я.
Самотнiсть
© Copyright: Таня Танюк, 2016
Свидетельство о публикации №116091600503
Свидетельство о публикации №116091600503
Рецензии
Какое искренне, чуть наивное стихо.
Но такое доверчивое... Замечательно!
Вбиває самотність? А може
Не тих ми тоді зустрічали?
І доля та навіть вороже,
Все дивиться, наче привчала.
Зробити ще крок, та забути,
Там десь, хтось чекає на тебе.
Тобі неодмінно ще БУТИ,
Для когось, надією Неба…
Игорь Косинь 30.10.2016 13:06 • Заявить о нарушении
Но такое доверчивое... Замечательно!
Вбиває самотність? А може
Не тих ми тоді зустрічали?
І доля та навіть вороже,
Все дивиться, наче привчала.
Зробити ще крок, та забути,
Там десь, хтось чекає на тебе.
Тобі неодмінно ще БУТИ,
Для когось, надією Неба…
Игорь Косинь 30.10.2016 13:06 • Заявить о нарушении
Ми завжди зустрічаємо тих, хто потрібен нам в даний проміжок часу.
Дякую, Ігоре :)
Таня Танюк 30.10.2016 18:56 Заявить о нарушении
Дякую, Ігоре :)
Таня Танюк 30.10.2016 18:56 Заявить о нарушении