ЧОРНОГУЗИ
Відлітають чорнокрилі чорногузи…
мушу знову їх чекати до весни.
Розлетілися по світу мої друзі.
Й вже не всі назад повернуться вони.
Чорнокрилі чорногузи відлітають -
розтинають небо розчерком крила,
сам на сам мене з журбою залишають.
Ген, за обрій їх дорога пролягла.
Там за обрієм, за краєм, за морями,
де кінчається пташиний переліт,
там живе моя надія – разом з вами
з щирим серцем обійняти цілий світ.
Щоб зібралися усі найкращі друзі
(а поганих не буває взагалі)
на просторі, може навіть десь у лузі,
на Вкраїні – на Калиновій Землі!
Щоби всі! Усі, усі, кого я знаю,
всі мої і не мої товариші,
обійнявшись, світ на мить зробили раєм.
Й всім від того стало тепло на душі…
Ну, а ті, кого зовсім не буде в лузі,
хай живуть собі завжди на небесах.
Відлітають чорнокрилі чорногузи
в синім небі й в рушниках на образах…
ВК вересень 2012 Херсон
Аисты укр
© Copyright: Валерий Квачев, 2016
Свидетельство о публикации №116091603583
Свидетельство о публикации №116091603583
Рецензии