Це так, неначе їдеш у вагоні…
Світ хилитається, гуде, летить…
Хтось може залишитись на пероні…
Наздожене? Одначе, хай щастить!
А потяг мчить… Колеса… Швидкість… Стукіт…
А ти живеш – події, почуття…
Так, тимчасово – радість, протяг, муки…
Та все, що є – то є таки життя…
Знайомі, незнайомі… Ой непевно…
Притиснуті, притерті, на межі…
Усі з квитками щастя, достеменно,
І з правом обирати дійсність, сни…
Це так, неначе їдеш у вагоні…
Зустрічний потяг сліпить крізь вікно…
Кінцеві пункти звісно ж, що відомі…
Й дороги різні, та в одну сплело…
15.09.2016
Це так, неначе iдеш у вагонi
© Copyright: Катерина Жебровська, 2016
Свидетельство о публикации №116091602409
Свидетельство о публикации №116091602409
Рецензии