Останній дощ і перший мокрий сніг
низьке змарніле небо лихоманять.
Прогнавши в спогади за обрії тумани,
ліниво впали на крутий поріг.
Повільно падає байдуже - біле небо
в обійми сірі прохолодних ранків,
в обійми снів, на синій край світанків,
в обійми теплих спогадів про тебе.
Ти, наче пісня в пам*яті моїй
напівзабутим наспівом, луною,
мелодією лагідно-сумною
сьогодні линеш за межею мрій...
Тобi
© Copyright: Влад Хроленко, 2016
Свидетельство о публикации №116091504183
Свидетельство о публикации №116091504183
Рецензии