а далi...
бракує, мов дихання…
в кутках мого серця,
у відлунні думок
стіни зчорнілі
стоять на шляху до майбутнього,
ніби у собі самому блукаю…
тіні ідуть слід у слід невідомі,
ніч розпинає душу безсонням,
мучить спорідненість
мовчки із болем –
небо важке нести на плечах…
Свидетельство о публикации №116091501149