Рижий острiв

Завсігди уміли коні плавать,
але недалеко і неважно.
„Глорія“ російською – це „Слава“,
всім запам‘ятати це неважко.

Корабель ішов найменням гордий,
океан мав намір переплисти.
В трюмах коні, мордою до морди,
але їх сумні чекали вісті.

Тисяча гнідих у далечінь пливли,
тисячі підков у їх копита вбили.
Але щастя все ж вони не принесли –
міна днище кораблю пробила.

Люди сіли в шлюпки, весла взявши,
коні стали плити просто так.
Що ж робити бідним, бо як завше
не було їм місця на плотах.

Плив по океану рижий острів,
в хвилях синіх острів плив гнідий.
На початку їм здалося – плавать просто,
ніби в річці, більше лиш води.

Та не видно берега ні краю,
у ріки вони завжди були.
Хвилі накривали рижу зграю,
а вони все фиркали й пливли.

Все ж покинули коней останні сили,
ті іржали і тонули у воді.
Бо ніяк вони не розуміли –
чому кинули їх люди у біді.

Врешті-решт розтанув рижий острів,
всі втонули, і великі, і малі.
А мені тих коней жалко просто,
рижих, не побачивших землі…

14.09.2016

* Спроба перекладу чи за мотивами твору Бориса Слуцкого „Лошади в океане“.