Я – з тих, покинутих, дітей,
кому не спиться без обіймів.
Хто – щастя ради – серце вийме,
хто душу вийме із грудей.
Як ніч живеш у пустоті,
коли лишився без кохання, –
немає гіршого страждання,
ніж мить одна на самоті.
Я – з тих, покинутих, малих,
яких потрібно пригортати,
нічого і не обіцяти,
лиш обіймати серед лих...
Я - з тих, покинутих, дiтей
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116091000946
Свидетельство о публикации №116091000946
Рецензии