Я Н Ч
І знов понурю з головою У думки що таки болить Душа, ледь бачивши живою, В години ночі важко жить.
Лежу я з стінами окута У біль тупу, нещадну біль, Ніколи не була почута, У просторі шукавши щіль.
26.08.16. Альона Базилевська
Свидетельство о публикации №116091007304