Без образ, та лиш засипані порохом сліди
Ти лишив по собі, й мені вже час піти.
Ні, не до когось, а від тебе йду!
І обпалять сльози, що зронила на ходу.
Серце моє б’ється, та сповільняє хід, -
Ні, це не здається, - в ньому справді ЛІД.
на останок
© Copyright: Лидия Ковтун, 2016
Свидетельство о публикации №116091002359
Свидетельство о публикации №116091002359
Рецензии