несон
По теплій стіні печери
Стікають сльози твої, Гійоме,
Вмираю ввісні від втоми.
Перехрестя витріщає на мене
Бентежне червоне око.
Мозок в серце забиває цвяхи- слова:
«Зупинись, бо злетить голова!»
Червоним, Гійоме, давлюся,
Дивлюся кругом – черепи, черепи... –
Келихи, що з них п’ємо
Дурманний духмяний напій
Свого і чужого страждання.
Пийте, пийте до натхнення охочі!
Карі очі зірками блукають по дну печерної ночі...
Агонія смерті – кохання –
Глухий не побачить,
Сліпий не почує
Дитини мовчання, плач чоловічий, сиві коси дівочі.
.............
Руки, руки...
В них – дари – муки безсмертні -
Смертні душі в безсмертних тілах,
Порозкиданих по безмежній космічній печері.
Не сплю. Не хрещуся. Дивлюся донизу. Сміюся.
Молюся на білу пляму
На лобі кривавому,
На болісне воскресіння,
На багрянець... там де синє, синє, синє...
Отрывки из несказанного - Calvaria
© Copyright: Амале, 2016
Свидетельство о публикации №116090903368
Свидетельство о публикации №116090903368
Рецензии