космос п1д веч1р

ти питаєш про космос під вечір, і як повелося
просиш вплести галактику в твоє волосся
вимкнути світло в кімнаті, і навстіж вікна
залишити на ніч.
добраніч, коханий Пітер.

нехай тобі сниться приморська далека країна,
де злісні пірати по ночах на піаніно
грають Шопена. їх грубість - то лиш легенди.
нехай тобі сниться Майкл.
нехай тобі сниться Венді.

а в країні отій ти ще зовсім дитина
і ранок весняний на твоїх повіках
розкинувся сонячним півнем,
та й тихо собі кукуріка.
сиплячи пір"ям

ти прокинешся зранку у домі, де повно малих.
яким би ніколи не знати турбот та лих.
вони простягають руки, штовхають вперед,
й скандують, й клекочуть:
«Вітаємо в Neverland!»

ти у безпеці, Пітере, серед них
бачиш? найдужчий ворог узяв - і зник
до тебе дощем по ринвах біжить дорога
і сон відступає. Мов армія чи хвороба

твоя панацея, хлопче, лише безсоння
сьогодні ніхто не стукав у підвіконня
і зараз твій світ горить у вогнях світанку
спалахуй із ним, дитино, спи доостанку.

по тому ще довго лунатимуть його голоси.
вікна відчинені- так причаровуєш сни
я ж буду мчати крізь павутину антен
до тебе, пречистий хлопчина.
коханий Пітере Пен.