Дивлюсь у небо - зорі, зорі
і навкруги а ні душі.
На серці сум - в країні горе,
війна у нас товариші.
А як згадаю - серце плаче
сади цвітуть окрай села.
Чому ж спіткала нас невдача?
Коли ж ми наробили зла?
Й кому? Братам своїм невірним?
Братам, що вчили нас життю,
братам з якими ми пліч-о-пліч
здолали другу світову?
Братам з якими будували
на совість дамби і мости.
Братам, чи чуєте нас любі?
Якщо ви досі ще брати...
За що у спину ніж встромили?
За що там мруть наші сини?
За що ми там поклали сили,
хіба не можна без війни?
Хіба не можна просто жити
шануючи наш славний рід!
Хіба не можна на кордоні
не закривати нам воріт?
Хіба... Та вишня біля хати...
Уже нема... Кругом лиш брід...
І тільки сина сива мати
чекає там біля воріт...
А в небі тихо і нікого,
лиш постріли і ні душі.
На серці сум, в країні горе
війна у нас товариші...
В йна
© Copyright: Жюли Платино, 2016
Свидетельство о публикации №116090810319
Свидетельство о публикации №116090810319
Рецензии